Емоційне вигорання, роздратування й особисті кордони

Історія нашої smm-ниці й редакторки, частинки команди «Пошуршимо?» Насті

Щоразу у моєму професійному житті повторювалася одна історія, наче Всевишній захотів послухати добротний вініл, а платівку «заїло». Безкінечно крутився уривок: «Я отримую роботу/проєкт/посаду, яку хотіла. Працюю, працюю, дедалі більше працюю і КЛАЦ. Та я вже не виношу цю справу. Нові пропозиції, надбавка до зарплати? Нічого не хочу. Бос? Дістав, постійно щось від мене треба. Знову сповіщення з робочого чату? Зараз або вибухну, або розплачусь. Треба терміново щось виконати? Дайте вмерти».

Фізична й ментальна втома накриває з головою. Так настає емоційне вигорання. З ініціативної, продуктивної спеціалістки ти стаєш пасивною й вічно роздратованою. Як проявляється наслідки вигорання залежить від типу особистості: будеш зриватися на інших чи тихенько рюмсати від безсилля.

Я з другої когорти, прямо висловити невдоволення — боюся, попросити відпочинку – соромлюся, переглянути умови співпраці – знову ніяково. Тому тривалий час діяла за стратегією втечі: нічого не кажи босу й колегам, вишукуй привід звільнитися. Мій вогник професійного ентузіазму горить до року часу, а далі лишається випалене поле. Циклічність процесу, усвідомлення свого стану я виявила з третього разу. Це сталося десь через місяць роботи у новому проєкті. Я вловила це уже добре знайоме роздратування і вирішила «Ну, годі. Настя, ти не можеш усе псувати щоразу. Роби щось».

Подальші висновки та поради – результат самоаналізу, виписування сторінок негативу й вивчення зовнішніх джерел по цій темі.
Сподіваюсь, що хтось із вас, може впізнати себе. А значить – отримає живий приклад і знання як викарабкатися.

ЧОМУ ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ?

Шкода репутації
Мозок, наче паралізований. У такому стані неможливо якісно виконувати роботу. Дедалі, частіше трапляються помилки, концентруватися на завданні важко, час на виконання стає у 2-3 рази довшим, ніж у період до цього. Після такого «результату» овацій від колег не отримаєш, а бос не випише премію.

Удар по самооцінці
Ти бачиш як реалізувати завдання не вдається, ловиш себе на «тупих» помилках і почуваєшся відповідно. А поряд по-любому є мегапродуктивний колега, з яким не уникнути порівняння. І рахунок зводиться не на твою користь.

Деструктивна розрядка
Через тотальне спустошення й виснаження не лишається ні сил, ні бажання на корисний відпочинок. Асани з йоги тіло не хоче виконувати, а мозок – розпізнавати сенси книжок. Зате частенько загострюється потяг до шкідливих звичок: алкоголь, паління, безліміт на серіали. Саме ці речі апелюють до нашого несвідомого, короткостроково задовільняють базові потреби, а тому з їхнього гачка зіскочити важко.

ЯК ПОТРАПЛЯЮТЬ У ПАСТКУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ?

Особисті кордони
Роздратування – один із сигналів порушення кордонів. Коли ти злишся на робочі дзвінки о 8 вечора, але відповідаєш. Не маєш сил на нові проєкти, але піддаєшся вмовлянням. Починаєш ненавидіти боса, колег, клієнтів. Але вони невинні у тому, що ти не вмієш сказати «НІ».

Залежність від думки інших
Гостро переживаєш критику або ж надто піднесено реагуєш на похвалу? Ти в небезпечній зоні. Щоб довести власну правоту чи далі виправдовувати очікування інших, починаєш з азартом працювати усе більше й більше. Бос у захваті від тебе, треба перевершити наявний результат.
А це вже втрата контролю над ситуацією і пряма доріжка до вигорання.

Трудоголізм
Робота на першому місці, а решта по залишковому принципу. Хіба обід важливіший за нараду, додатковий дзвінок? Чаювання з подругою в досягнення не запишеш. Виспатися? На тому світі виспимося. Знайомо? Твоє колесо балансу життя зламалося, а так далеко не заїдеш, навіть на роботі.

ЯК ЗАПОБІГТИ ЕМОЦІЙНОМУ ВИГОРАННЮ?

• Графік дня
  День для роботи, ніч для сну, а поміж цим – приймання їжі. Кожен з цих етапів важливий, сприяє нашій продуктивності й доброму самопочуттю. Техніки планування чи можете підглянути у статтях Тані. Я лиш додам, якщо ти вже спустошена, то зроби свій список справ у кілька разів меншим, ніж зазвичай. Зараз тобі треба більше часу на виконання завдань і відновлення.
• Баланс
  Епоха «стаханівського руху» закінчилася 28 років тому. Тому не роботою єдиною. Виділи сфери, які хотіла розвивати, але завжди на них бракувало часу. Може, це соціалізація (зустрічі з друзями), турбота про себе (косметичні процедури), розвиток (подорожі)? Занеси ці справи у свій розпорядок й виконуй регулярно. На їх реалізацію піде страшенна сила волі, бо на початках це здаватиметься геть незначущим у порівнянні з роботою.
• Навчитись казати «НІ»
  Визнач пріоритетні сфери, там де цікаво розвиватися. Постав межі, до яких є сили працювати. Відмовляйся від тих пропозицій, які не попадають у цей діапазон. Коли погоджуєшся на вмовляння, бо соромно / страшно / шкода, ти крадеш свій ресурс, знецінюєш себе. Світ не зупиниться, а деякі люди навіть не зреагують на твою відмову. Тому через ніяковість, лячність, байдуже що, кажи “НІ”.
• Практики усвідомленості
  Веди щоденник. І щодня (або щотижня, як вам зручно) пиши про свій стан: загальний емоційний фон, події або слова, що викликали певну реакцію, чому реакція саме така, це ОК чи ні, помічати позитивний розвиток.
  Письмові практики допомагають бути усвідомленими, фіксувати значущі моменти. Так ти зможеш помітити симптоми емоційного вигорання й розпочати роботу по його ліквідації.

Авторка статті Махнюк Анастасія 

ВІДКРИТО ВЕСНЯНИЙ НАБІР У СПІЛЬНОТУ “ПОШУРШИМО?”.

Закриття реєстрації – 8 травня.  Приєднуйтесь до нас!