З якого “дна” хаосу я прийшла в мінімалізм знає тільки мама

Поділитись

“Це не мій лайфстайл”, – казала собі  Таня 10 років тому, дивлячись як ідеально складає речі на поличку сусідка. Тоді я  жила в гуртожитку з 4-ма дівчатами на 15-ти квадратних метрах. Скільки себе пам’ятаю, хаос в шафі – це мій вірний супутник. Часом я знаходила  досить гарні виправдання: “я просто творча людина”, “мені це не важливо”, “яка взагалі різниця” або “мені так подобається”. Саме у ці періоди випадали  часи найбільшої невизначеності в моєму житті. Я не уявляла чого бажаю, куди хочу рухатися, що для мене важливо і як мені подобається. Збіг?

Я не вірю у збіги. Впевнена, що наше життя – це два взаємопов’язані пазли, які складаються паралельно. Один зовнішній: робота, друзі, оточення, можливості, успіх, подорожі. Інший внутрішній: цінності, розуміння себе, цілі, думки, відчуття. Коли  формуємо свої цінності всередині, то у зовнішньому пазлі все починається обертатися навколо них. Ти починаєш шукати цікаві можливості, фільтруєш людей (бо інакше просто не можеш), тобі легше робити вибір у принципових речах, з часом твоє життя наповнюється дійсно ціннісно важливим саме для тебе.

Те саме може працювати і у зворотньому  напрямку. Ти живеш у хаосі: шафа, думки, стосунки, цілі. Почуваєшся розгубленим, не розумієш куди бігти, погоджуєшся на випадкові можливості, розпорошуєшся. Хаос має велику схильність поширюватися на усі сфери нашого життя, як чорна діра у космосі. Він знищує мрії та висмоктує енергію. Усе це я пишу з досвіду, що сама пережила і провідчувала. І якщо ви відчуваєте наслідки хаосу зараз, то знайте: це можна виправити!

Мої спостереження

1. ЗОВНІШНЬОМУ ХАОСУ МОЖНА ОПИРАТИСЯ ЛИШЕ З ВИБУДОВАНИМ ВНУТРІШНІМ ПАЗЛОМ.

Я маю на увазі глобальний світовий хаос, який відбувається зараз. Його можна не впускати всередину тоді, коли внутрішній стержень здатен казати “ні”,  включити критичне мислення або режим емоційного самозбереження. 

Висновок: в такі моменти краще взяти паузу, проаналізувати себе, цінності, цілі й паралельно прибирати у кімнаті. 

2. ПОВІЛЬНІ РАНКИ СПРИЯЮТЬ БІЛЬШІЙ СФОКУСОВАНОСТІ НА ВАЖЛИВОМУ.

Свідомо я на це звернула увагу лише після прочитання книги Гела Елрода “Чудовий ранок”. Він пише про підйом о 5-й ранку і то крута практика, яка має бути на часі. Мені це було в тему і завдяки їй я створила Спільноту “Пошуршимо?”. Проте зараз повільні ранки передбачають підйом на годину раніше від сім’ї, щоб цей час використати для себе: книга, кава, ранкові сторінки чи написання цієї статті. Повільний ранок – наповнений день. Як згадаю свої ранкові погоні, збори за 10 хв і пробіжки до метро, стає смішно і сумно водночас. Бо я так робила, і сама страждала від наслідків своїх дій.

Висновок: прокиньтеся завтра на 15 хв раніше і спробуйте усвідомлено провести цей час. 

3. ПОЧИНАЄШ З ПОРЯДКУ В КІМНАТІ, ЗАВЕРШУЄШ ЧИСТОТОЮ БАЧЕННЯ ЖИТТЯ.

Я не перебільшую, якщо вам на хвильку так здалося. Ця трансформація відбулася у моєму житті не одразу. Спочатку я не проводила паралелей, та зараз чітко їх бачу. Відтоді, як мені стали важливими прибраний робочий стіл,складені речі в шафі, полиці незахламлені барахлом, бо ж то напам’ять (хоча цим я трохи грішу й досі, але значно менше), мені стало легше дихати у житті. 

Висновок: якщо хочеш фокусу і чіткості в цілях, найлегше почати з порядку на столі.

4.  РІВЕНЬ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАЯВНОСТІ ПОДРАЗНИКІВ НАВКОЛО.

Впевнена, ви помічали, що вимкнувши телефон і закинувши його в сумку, можна попрацювати дуже продуктивно. Так плідно, що за кілька годин вирішиш купу висяків, які тяглися тижнями. Не пробували? Рекомендую. Мій улюблений спосіб відпочити під час роботи –  не бачити жодних сповіщень. 

Те саме стосується і простору: якщо ви сидите в кімнаті, де все догори дригом, на столі 3 чашки з минулого тижня та купа паперів річної давності – навряд вам удасться сфокусуватися на здійсненні своєї мрії. Або вдасться, але на дуже короткий період, тому що ви точно на щось будете відволікатися. Кажу зі свого досвіду. 

Висновок: сприймайте порядок як відсутність подразників, що сприяє досягненню результатів. 

Якщо цю статтю прочитає моя мама, то буде довго сміятися. Тільки вона знає з якого “дна” порядку і мінімалізму я піднялася і який шлях пройшла, щоб зараз це писати. Але це означає лише одне: якщо змогла я, зможете і ви. Це не кінець шляху і мені  є ще куди рости не роки, а десятиліття! Проте час не так і важливий, адже головне – це  напрямок руху та віра в себе.

Долучайтеся до майстер-класу “Мінімалізм” з Марі Федоровою. Приєднатися можна тут.

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.
Проходь наші майстер-класи!
детальніше
Долучайся до нашої спільноти!
детальніше
Купуй в нашому онлайн-магазині!
детальніше