23
December 7, 2016
Привіт, сьогодні один із тих приємних вечорів, коли ти вдома, коли надворі вже прохолодно, а гаряче какао і плед значно привабливіші ніж будь-що інше у світі. В такі моменти хочеться подякувати за своє життя, за те, що маєш такі моменти, таких людей, і звісно за те. що усвідомлюєш цінність усього, що навколо.
Давно я не писала просто думки, як колись:) І сьогодні я хочу поговорити про порівняння. Зазвичай ми не хочемо собі в цьому зізнаватися, адже вже дорослі і все таке.
Але, на жаль, ми практикуємо деструктивне порівняння частенько і потрібно бути дуже сильним, щоб зупинитися і перетворити його на конструктив.
Кожного дня ми гортаємо фб стрічку, в якій висвітлене таке “ідеальне”, таке “прекрасне”, таке “веселе та розкішне” життя інших, що ми здаємося собі маленькими і незначущими. Часом, чиїсь успіхи можуть здаватися такими яскравими, а життя – таким блискучим, що мимоволі ти починаєш порівнювати і думати про свою нікчемність.
Ще бувають ситуації, коли ти бачиш людину, що здійснює твої мрії, що робить те, що ти завжди мріяла робити, або живе так чи там, де ти завжди хотів. І тут неважливо якою прекрасною є ця людина, і якими добрими є ви – в душу закрадаються нотки порівняння.
Такі люди і таке життя. Нас виховують в конкуренції, нас мотивують кращими прикладами, нас бичують чиїмось успіхами і надихають чиїмось історіями. Фільми показують ідеальний шлюб чи любов, книги часто пишуть про те, як досягти успіху чи стати супер продуктивним… Поглинаючи ці величезні масиви “надихаючої” інформації, ми втрачаємо себе, бо починаємо порівнювати з тим, де ми є зараз, і з тим, де є ті, хто написав ту чи інакшу книгу, наприклад.
Якщо ви будете копіювати чиюсь ношу, то втратите свою суть. А це найстрашніше, що може стати з особистістю.
Я почала про це думати не просто так. Просто кілька років тому, я відчула вперше і по-справжньому, що це: жити, не порівнюючи себе з іншими, жити так, як хочеться мені, робити те, що бажаю і не звітувати ні перед ким щодо своєї успішності. Це свобода, що розв’язує руки до творчості, креативності, розвитку внутрішнього “я”, адже ви не думаєте, що подумають інші.
Люди багато говорять про інших, як на мене – то забагато. Ми коментуємо класні фотки в Instagram, слідкуємо за кар’єрою в LinkedIn чи ходимо на зустріч випускників, щоб подивитися, чи не відстали ви часом у “забігу”.
Ми часто муштруємо себе за те, що занадто мало зробили порівняно, адже хтось в нашому віці вже огогого.
А ще дякуйте тим, хто любить вас справжніх. Не за ваші заслуги, не за вашу красу чи дотепність, не тільки вас веселих чи серйозних, розумних чи пришелепкуватих, а вас різних, різноманітних і справжніх.
Усім добра. Плануйте своє життя гарно!
Читайте також
Наші безкоштовні програми