Вичавлений лимон в експресі Київ-Львів

admin
Поділитись

Хочу почати цю статтю словами Григорія Сковороди: 

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

Цікаво як рухається світ. Ось зараз я сиджу в експресі Київ-Львів, працюю і думаю, що ми почали жити дуже швидко. Ми хочемо встигнути більше і зробити це швидше, ми хочемо якісно працювати і якісно відпочивати, робити краще, стрибати вище, брати на себе більше відповідальності… І все це дуже класно, бо дійсно дуже круто, коли людина працює над своїми цілями,  заряджена тим, що вона робить, енергійна …

Я помічаю по собі, що сказати собі «СТОП» дуже важко, коли ти робиш те, від чого тебе пре і якщо ти отримуєш від цього кайф з хронічною втомою на пару. Особливо це стосується власників стартапів і малого бізнесу. Коли ти щось створюєш з нуля, придумаєш щось таке, чого не було до тебе зі своїми унікальними рисами і наповненням, то особисто в мене починає пульсувати адреналін від цього. Хочеться робити, бігти, домовлятися, записувати мільйон ідей, творити, шукати партнерів….

І ось тут я стикаються з дуже неприємним явищем: ти починаєш втрачати смак кожної зустрічі чи кожного результату, бо в тебе вже є тягар і черга наступних звершень і справ. Але в чому ж тоді суть, якщо не відчуваєш смаку від того, що ти робиш зараз?

Ось мала я сьогодні 6 зустрічей в двох різних містах (і зараз в дорозі в третє:), вирішила стос справ і навіть встигла на потяг, але при цьому, я просто вичавлений лимон. Хмм, якось уявляється це все по-іншому.

Я ось що думаю:

потрібно навчитися говорити собі СТОП тоді, коли відчуваєш. Це не лінь, це не байдужість чи неробство, це здоровий глузд і збалансований підхід.

У кожного ця межа своя, але в кожного вона є. Бо заганяючи себе в нон-стоп режим, ми самі себе позбавляємо насолоди від сьогодення і живемо лише майбутнім. А це, погодьтеся, неправильно.

Хоча при цьому всьому, я повністю погоджуюся з Григорієм Сковородою щодо наступного:

“Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.”

Плануйте гарно разом з Принт-Лавкою>>>

Долучайтеся у  Спільноту Натхнення, де зможете знайти більше free роздруківок та майстер-класів для розвитку та здійснення мети!

Напиши, якщо тобі відгукнулося

Поділитись

Читайте також

.
Проходь наші майстер-класи!
детальніше
Долучайся до нашої спільноти!
детальніше
Купуй в нашому онлайн-магазині!
детальніше