9
January 22, 2016
Зробивши підсумок 2015 року, я напланувала собі величезні цілі і намріяла купу всього. Така вже людська натура, хочеться всього і відразу. І тут питання хто як на це реагує. Краще звісно замість того, щоб концентруватися на тому, чого нема, дивитися вперед і рухатися маленькими кроками. Адже дуже легко загрузнути у власних сподіваннях, наріканнях на нездійснені мрії та незадоволеннях днем сьогоднішнім. А от такій простій звичці як радіти тому, що є і працювати над майбутнім навчитися значно важче. Потребує зусиль і та сили волі.
Для того, щоб прямо сьогодні почати активний рух в своєму напрямку, потрібно зрозуміти, що швидко і легко це не буде. Кожна ціль, навіть найменша, потребує зусиль. Але і винагорода того варта. Хочу поділитися як це працює в мене та покроково описати основні моменти.
Усвідомити, що все в твоїх руках.І скільки ви вже читали подібного в надихаючих фразах, мотивуючих книжках чи відео? Мільйони разів і чомусь така проста істина так важко усвідомлюється кожним із нас. Мені, приборкання цієї ідеї вартувало 7-ми років активного пошуку, роздумів і гризоти:) Думаю, вам це знайомо. Основа цієї думки в тому, що такий фактор як “дія” змінює те, що було до неї і після. І коли ти це переступаєш, то світ “до” здається таким іншим.
[Tweet “Такий фактор як “дія” змінює те, що було до неї і після. – Пошуршимо?”]
Зрозуміти себе.У шаленому інформаційному потоці дуже важко протистояти пропаганді чи трендам. Такий вже наш світ зараз. Соціальні мережі показують ідеальне псевдожиття. Адже погодьтеся, те, що публікується в на сторінках є таким солодким: наприклад, ці чудощасливі селфі, інстаграмні ідеальні сніданки чи луки, супер драйвові статуси і вечірки…. ОМГ, невже хтось ще досі прагне довести, що має таке ідеальне життя?
Отож, у цьому брухті всілякої інформації, дуже важко зрозуміти, чого дійсно хочеш ти. Без соціальних рамок і стереотипів, без обов’язків перед батьками та уявлень друзів. Як ти бачиш своє щасливе життя, якщо відкинути нав’язаний консьюмеризм та кар’єризм, розмальовані стилі життя тощо.
А своє власне бачення – це основа, фундамент на якому будується усе інше. Тому раджу цьому приділити значну уваги, незважаючи на те, на якому життєвому етапі ви знаходитеся. Тут у кожного свої методи.
Найбільша цінність, яку я здобув за життя – це свобода. Внутрішня свобода. Звільнення від страху, від забобону, марних клопотів, облудних пристрастей та людського поговору.
Спланувати крок за кроком.Не потрібно планувати на 5 років вперед. Навіть на етапі повного пізнання себе, спланувати так далеко дуже важко і зазвичай не дуже ефективно. Я пропоную подумати про рік. Як ви себе бачите через рік? Що конкретно хотіли би змінити, які пріоритети поставити, чого досягти. Можете використати для цього free принт “Мої новорічні обіцянки”>>>
[Tweet “Найбільша цінність життя – це внутрішня свобода.”]
А далі працює елементарно правило “Точки А та Б”. Що маю зробити, щоб будучи в точці “А” опинитися в точці “Б”? Що маю зробити сьогодні, цього тижня, місяця, півроку…Тут мені дуже допоміг мій органайзер, який перетворив планування на естетично приємний та корисний процес. Детальніше тут>>>
Закінчити ці думки цитатою з наймудрішої книги в моєму житті:
Не зупиняйтеся на півдорозі. І ніколи не пояснюйте своїх учинків. Кому потрібно, той зрозуміє. А іншим тлумачити – шкода часу. Якщо комусь не подобається те, що ви робите, це їхній клопіт, а не ваш. Якщо людей обурюються ваші думки, ідіть від них. Не ви для світу, а світ – для вас.
(Многії літа, Благії Літа. М. Дочинець)
Читайте найсвіжіше
Синдром самозванця: “мені просто пощастило” й інша маячня, що блокує наш розвиток
November 15, 2020
Читайте також
